Існує відома фраза про те, що у кожної медалі 2 сторони. З одного боку я був журналістом сайту міста Кропивницького «0522» та висвітлював усі події із життя обласного центру, а сьогодні я солдат Державної прикордонної служби України і мій обов’язок – оберігати недоторканність державного кордону.

Уже пішов 2 місяць несення моєї служби у відділенні інспекторів прикордонної служби «Нагірне» відділу прикордонної служби «Рені» Ізмаїльського загону і за цей час мені довелось побувати у різних видах прикордонних нарядів. Кожен з них по своєму унікальний, наприклад, у прикордонному патрулі я пересуваюсь вздовж контрольно-слідової смуги та шукаю ознаки її порушення. Пост спостереження дає змогу вести спостереження за допомогою новітніх технологій, а у нічний час – це тепловізори та прилади нічного бачення. Проте варто виокремити саме перший вихід на кордон, який став по-справжньому особливим для мене особисто.

Кожен з нас, готуючись до вагомої події у житті, малює в уяві ідеальну картину розвитку подій. Ми вивчаємо  усі нюанси, зважуємо ризики та налаштовуємось морально і фізично.

Якщо говорити про особливості підготовки прикордонника до першого виходу на кордон, то варто розпочати з самого центру підготовки. Наша Alma mater – Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота нам дав чітке уявлення про важливість нашої роботи та ту відповідальність, яку покладено на нашій плечі.

Сьогодні я говорю про це у минулому, оскільки, отримавши наказ на охорону державного кордону, прагну поділитися цими враженнями.

Коли ти ось-ось зробиш те, до чого так довго готуєшся, то тебе охоплює велике хвилювання перед невідомим. Ніби нам розповіли, як буде здійснюватись служба і до чого готуватись, але ніяка теорія не передасть тих вражень, які будуть у тебе на практиці.

Доля розпорядилась таким чином, що мій перший бойовий виїзд на кордон був у складі прикордонного наряду групи реагування, яка вирушала на затримання порушників державного кордону. Важко передати ті відчуття, коли ти тільки опанував теоретичну складову, як необхідно її застосовувати одразу в таких умовах. Хоча було важко і незвично, але, коли від твоїх дій залежить недоторканність рідної землі, це неабияк мотивує.

Надзвичайно приємно, що така честь випала саме мені і вважаю, що мені вдалося подолати хвилювання і виконати наказ у повній мірі.

Підсумовуючи, хочу висловити вдячність усім тим, хто направив мене служити в прикордонники та урочисто присягою зробити усе, що в моїх силах, аби і надалі виконувати військовий обов’язок.

Солдат Володимир СКОРУПО